Спортивно - оздоровчий туризм

СПОРТИВНИЙ І СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ ТУРИЗМ: ПИТАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АПАРАТУ

Фокін С.П.

Київський університет туризму, економіки і права

Анотація. В статті на основі аналізу та узагальнення нормативних документів і методичних розробок, розглядається термінологічний апарат спортивного і спортивно-оздоровчого туризму.

Ключові слова: спортивний і спортивно-оздоровчий туризм, термінологія.

Аннотация. Фокин С.П. Спортивный и спортивно-оздоровительный туризм: вопрос терминологического аппарата. В статье на основе анализа и обобщения нормативных документов и методических разработок рассматривается терминологический аппарат спортивного и спортивно-оздоровительного туризма.

Ключевые слова: спортивный и спортивно-оздоровительный туризм, терминология.

Annotation. Fokin S.P. Sports and healthy tourism: a problem of a terminological means. The article deals with terminology corpus of sports tourism and health tourism based upon analyses and generalization of normative documents and methodical works.

Key words: sports tourism and health tourism, terminology.

Вступ.

Розширення міжнародних зв'язків України, інтенсифікація внутрішнього туризму, туристського та готельного бізнесу, прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 роки", де наголошено про: "Створення сприятливих умов, відповідної інфраструктури та нових туристичних маршрутів для розвитку перспективних тематичних напрямів туризму, зокрема екстремального... спортивно-оздоровчого... та інших", включення Міністерством освіти і науки України до існуючого Переліку напрямів і спеціальностей напрям "Туризм", зумовлює гостру необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців туристської справи, організаторів, інструкторів та методистів спортивного і спортивно-оздоровчого туризму, що в свою чергу потребує наукового та науково-методичного забезпечення процесу підготовки фахівців вищої школи [1-5].

Треба зазначити, що понятійний апарат спортивного та спортивне оздоровчого туризму ще не достатньо визначений. В законі України "Про туризм", взагалі майже немає визначень пов'язаних зі спортивним туризмом. Тому перед науковцям постає важлива задача визначити основні дефініції та термінологію спортивного і спортивно-оздоровчого туризму.

Робота виконана у відповідності до плану НДР Київського університету туризму, економіки і права.

Формулювання цілей роботи.

Мета статті - на основі аналізу та узагальнення нормативних документів і методичних розробок, розглянути термінологічний апарат спортивного і спортивно-оздоровчого туризму.

Результати дослідження.

По-перше виникає питання, Та якими ознаками можливо виділити спортивний і спортивно-оздоровчий туризм серед різноманіття інших видів туризму. Такими характерними ознаками є чотири основні функції спортивного та спортивно-оздоровчого туризму які нероздільно поєднані між собою і реалізуються у відповідних видах діяльності, а саме: спортивну, пізнавальну, рекреаційну, вітальну діяльність.

Метою спортивної діяльності є виконання нормативів спортивних розрядів, участь і перемога у спортивних змаганнях, досягнення високих спортивних результатів.

Метою пізнавальної діяльності є пізнання засобами спортивного і спортивно-оздоровчого туризму навколишнього світу, та самопізнання особистості.

Метою рекреаційної діяльності є підтримка організму людини у здоровому фізичному стані, відновлення фізичних і духовних сил людини засобами туризму.

Метою вітальної (життєвої) діяльності є забезпечення життєдіяльності та безпеки туристів, а також виживання туристів під час виникнення екстремальних ситуацій.

Питання визначення дефініцій потребує розглянути основні та допоміжні форми діяльності спортивного і спортивно-оздоровчого туризму.

Аксіоматичне, що головною формою спортивного і спортивно-оздоровчого туризму є мандрівка або похід. Історично склалося, що туристські мандрівки для виконання розрядів з видів туризму називалися походом. Тому в практиці і теорії спортивного і спортивно-оздоровчого туризму використовують визначення спортивної мандрівки саме як походу. Без походу взагалі не можливо вести розмову про спортивний і спортивно-оздоровчий туризм. Є похід - є і туризм спортивний і спортивно-оздоровчий. Нема походу нема і спортивного і спортивно-оздоровчого туризму. В цьому випадку можна вести мову лише про окремі форми туристсько-спортивної і туристсько-краєзнавчої діяльності, такі наприклад як змагання з окремих видів техніки туризму, або екскурсії.

Для визначення головних та допоміжних форм спортивного і спортивно-оздоровчого туризму необхідно вибрати критерії цих форм.

В спортивному туризмі за визначенням мети її діяльності головним є досягнення туристами високих спортивних результатів та виконання спортивних розрядів. За цими критеріями головними формами є спортивні туристські походи і змагання з техніки спортивного туризму.

Теоретичний аналіз нормативних документів, історичного досвіду та власного досвіду автора дає змогу запропонувати визначення деяких дефініцій спортивного і спортивно-оздоровчого туризму.

Спортивний поход – це подорож з використанням активних способів пересуванням туристів, з подоланням природних перешкод, за визначеним маршрутом, у визначений термін, на технічних засобах чи без них; з спортивною або інтегрованою метою, які проводяться силами і засобами самих учасників, або спеціалізованими організаціями з видів туризму, що входять в Перелік класифікованих спортивних маршрутів України. Підсумком спортивного походу є отримання учасниками розряду з видів спортивного туризму.

В останнє десятиріччя в спортивному туризмі стали популярними туристські спортивні змагання. Виникли вони як активні форми підготовки туристів до майбутніх походів. На початку 90 років минулого століття, в зв'язку з розпадом системи профспілкового, самодіяльного туризму в Україні, можливість участі туристів у спортивних туристських походів різко зменшилася. На протязі декількох років в Україні не було проведено походів вищої категорії складності. Тому частина туристів почала активно приймати участь у змаганнях з техніки туризму. Для виконання вищих розрядів з техніки спортивного туризму не потрібні умови які необхідні для виконання розрядів на чемпіонатах зі спортивних походів. Стати майстром спорту з техніки спортивного туризму можливо набагато швидше ніж зі спортивних походів. Аналіз розвитку саме цієї форми спортивного туризму показує, що в майбутньому змагання з техніки спортивного туризму може відокремитись в самостійні види спорту. В свій час саме так з самодіяльного туризму відокремилось як вид спорту, спортивне орієнтування, а з альпінізму - скелелазіння. Зараз туристські спортивні змагання проводяться з двох видів:

1. - змагання з техніки спортивного туризму.

Проходження визначеної дистанції по видам туризму з подоланням природних чи штучних перешкод та виконанням спеціальних туристських завдань. Метою проведення змагань є підвищення технічної та тактичної майстерності учасників, забезпечення безпеки майбутніх спортивних туристських походів, виявлення найсильніших команд та учасників, виконання спортивних розрядів.

2. - змагання туристських спортивних походів.

Полягають в командному проходженні туристського маршруту визначеної довжини з подоланням природних перешкод (перевалів, порогів тощо) різної категорії складності за нормативний час. Метою участі в змаганнях є перемога та виконання спортивних розрядів. Формою організації є чемпіонати.

В спортивно-оздоровчому туризмі за визначенням мети діяльності головним є підтримка організму людини у здоровому фізичному стані, відновлення фізичних і духовних сил людини. За цими критеріями головними формами є ступеневі або не категорійні походи та туристські табори.

Ступеневі походи це фундамент майбутніх спортивних походів, підвалини туристського досвіду, найбільш масові та доступні форми спортивного та спортивно-оздоровчого туризму.

Туристські табори – тимчасові, або постійно діючи бази, які використовуються з метою удосконалення туристських знань, умінь та навичок, активного відпочинку, рекреації, для підготовки туристів до походів та змагань.

До допоміжних форм можливо віднести такі форми і спортивно-оздоровчого туризму:

прогулянки доступна і короткочасна форма туризму, прогулянки проводяться з пізнавальною чи оздоровчою метою;

екскурсії – колективне відвідування визначених об'єктів з пізнавальною метою;

туристські зльоти – найбільш масові туристські змагання. В програму зльоту включають декілька змагань з різних видів туризму та різноманітні творчі конкурси;

До допоміжних форм можливо віднести такі форми і спортивного туризму:

Експедиції – багатоденні походи які проводяться з дослідницькою, пошуковою метою. Для них характерно вивчення, дослідження певного маршруту, території, одного чи декількох об'єктів. Якщо експедиції відповідають вимогам до походів з певного виду туризму, то їх можливо розглядати як походи відповідної категорії складності. Залежно від мети та напрямку роботи можуть проводитися туристсько-спортивні, краєзнавчі, наукові експедиції тощо.

Таким чином за своїм змістом, спортивно-оздоровчий та спортивний туризм використовують однакову головну форму діяльності, а саме поход, а також допоміжні форми туристської діяльності. Головними відмінностями спортивно-оздоровчого і спортивного туризму є різниця в туристському досвіді і кваліфікації учасників і кінцевої мети діяльності. Проведений термінологічний аналіз дає можливість визначити дефініції спортивного і спортивно-оздоровчого туризму.

Спортивний туризм – це специфічний вид туристсько-спортивної діяльності, головною формою якої є поход (подорож), або змагання з видів туризму, ці види діяльності спрямовані на випробовування фізичних, психічних, духовних сил людини, удосконалення туристської майстерності туриста, та виконання нормативів спортивних розрядів.

Спортивно-оздоровчий туризм – це специфічний вид туристсько-рекреаційної діяльності, головною формою якої є поход (подорож), або туристській табір, ці види діяльності спрямовані на відновлення фізичних, психічних, духовних сил людини, удосконалення туристських знань, умінь та навичок, активного відпочинку, рекреації, для підготовки туристів до спортивних походів та змагань.

Висновки.

Таким чином можливо зробити висновок, що спортивно-оздоровчий та спортивний туризм це одне і теж явище, у якому використовуються однакові форми і види діяльності, але в залежності від того яка функція домінує в діяльності і отримує назву певний вид туризму. Дана стаття не претендує на абсолютну повноту розкриття змісту дефініцій спортивного і спортивно-оздоровчого туризму. Автор розглядає її у контексті обговорення, термінологічного апарату Закону "Про туризм" та науково-методичного забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Література

1. Закон України "Про туризм".
2. Фокін С.П. Організація спортивно-оздоровчого туризму. Методичні рекомендації для студентів. – К.: „КУТЕП", 2003. - 79 с.
3. Фокін С.П. Педагогічні принципи організації туристсько-краєзнавчої діяльності зі студентською молоддю / Проблеми освіти: Наук.-метод, зб. Кол. авт. – К.: Наук.-метод. Центр вищої освіти, 2003.- Випуск 33. - С. 118-122.
4. Фокін С.П. Спортивний туризм. Опорний конспект лекцій для студентів. – К.: „КУТЕП", 2005. -141с.
5. Танана С.М. Актуальні проблеми підготовки вчителів початкових класів до організації краєзнавчої роботи //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №2. – С. 107-110.

Надійшла до редакції 17.08.2006р.

1